«Jingle bells, jingle bells, jingle all theууу хрррш! Заводна ялинка врізалася в стіну і зупинилася там, скрегочучи гілками. Тім крутився по кімнаті, не знаходячи собі місця. Хвилини ледве повзли, йому страшенно хотілося спати. Дорослі шуміли і сміялися в себе в залі, Фед різався в "зоряних рейнджерів", огризаючись на брата, варто було підійти. За вікном сипав неприємний сніг — не пишні пластівці, а мряка навпіл з дощем, ніяких прогулянок, ніяких обіцяних лиж не чекай. У Тіма защипало в очах, він схлипнув від образи, але ревти не став. Він дорослий, десять років... майже десять. І чоловіки не плачуть…»