Стається, життя здається настільки безпросвітним і розчаровуючим, що померти хочеться непереборно. Адже тоді все нарешті закінчиться. А якщо не закінчиться? Якщо там, за межею, існує цілком реальне Чистилище, де строга тітонька в окулярах несхвально хитатиме на вас головою і сухим тоном розповідати, яка ви ай-яй-яй? Якщо виявиться, що Раю і Аду немає, але обтяженої гріхами душі не можна піти на переродження, не очистившись? І навіть не кров'ю. Та й дрібниця яка - лише кілька сотень разів зіграти епізодичного персонажа в полотнах вже написаних світів, щоб скоригувати їх сюжет. Вибір очевидний, чи не так? Ох, якби Альона знала, чим це для неї обернеться…