У глухому селі, що загубилося на просторах Російської імперії, наче весняна квітка розцвіла дівоча краса Христини. А це дар, але дар нелегкий та небезпечний. Гарну дівчину чатують на тисячі спокус, а якщо вона до того ж бідна і самотня, то уникнути їх їй у сто разів важче. Жоден чоловік не може встояти перед Христиною, яка волею долі залишила рідне село і опинилася в губернському місті. Багато прикрощів і зовсім мало радостей, яким так раділа її чиста, наївна душа, випало на її долю. Життя Христини наче зірка, що падає, майнула на темному небі, щоб, просіявши на мить, розчинитися в темряві.