…Бронепоїзд димив, як перегріта праска, але все одно не могла набрати швидкість. Орки вже підбиралися до паровоза. Відкинувши розпечений автомат, я обернувся до Лумумби. Той, весело вискалившись, визирнув у люк, а потім вистрибнув на дах вагона. Я — за ним. Сонце жирною масляною краплею сповзало за обрій.— Давай, у режимі нагнітання, аж до тетануса! Почали! — очі бвани спалахнули синім. Степ здибся і розверзся величезною пащею, втиканою скляними зубами. Розбійники бризнули від бронепоїзда, але черв'як наганяв їх і поглинав одного за одним, разом з мотоциклами. — прокричав бвана крізь чорний дим, а потім, обтрусивши руки, вмостився на дах, дістав з жилетної кишені губну гармошку і заграв. вітер ніс слова давно забутої пісні: — Прилетить раптом чарівник…