Переді мною стояв високий і широкоплечий чоловік. Він був ідеально складний, наче давнє божество. Ідеальні риси та форми говорили про видатні успіхи генної модифікації. А я ж раніше й не помічала... Розмірами він вигідно відрізнявся від інших присутніх на кораблі. Поруч із ним навіть Булат здавався звичайнісіньким чоловіком, втрачаючи статус могутнього гіганта. Злегка відросле волосся чоловіка було недбало скуйовджене. Широке підборіддя, щільно стислі губи і неймовірно зелені очі, що чіпко вдивлялися в моє обличчя в спробі щось побачити. Від цього пронизливого погляду все всередині мене похололо. Серце забилося безпорадним птахом у клітці. Стиснулися кулаки. Переді мною був він, колись палко коханий, а нині зневажений усім серцем людина…