— Мене звуть Марат. Я інженер-електронік. Не той рудий робот, який з білковим близнюком про крилату гойдалку співав, а який за електронікою, проводкою, кабелями та іншою високотехнологічною начинкою міжпланетних ЛА. — Дуже забавно. Ще раз. — Мене звуть Марат, але ніхто з інопланетян у ближньому секторі рукава Оріона не здатний вимовити цю довбану глуху «Т». Тільки земляни мають такий розвинений мовленнєвий апарат, що винаходили мов. За три тисячі перевалило, на весь розумний космос вистачить. Зла не вистачає. - Без лайки. Ще раз. — Мене звуть Марат. Проксіанці пропонували звати — Марій, звучало як у русалки у Московському зоопарку. Юпітеріанці спрощували до Мирмиру (де тільки батьки його відкопали. Говорили якийсь відомий чувак із картини у чавунній ванні). Альфіанці, трохи на Мриха не перейшли. Тож Мара ще нормально. Всім привіт, я — Мара із Сиктивкара. - Тепер незрозуміла мета твого монологу. Більше експресії. Ще раз. — Я Мара із Сиктивкара. Допоможіть! Мене викрали!