Леля – шістнадцятирічна дівчинка, але на вигляд їй не даси більше тринадцяти років. Як так вийшло, що до неї закохується дев'ятнадцятирічний хлопець? І не просто закохується, а втрачає голову. Він приїжджає до неї в інший кінець міста, щоб витягти з дому хоча б на п'ять хвилин. Від неї пахне корицею та дощем, у нього мурашки по шкірі від її голосу. Андрій хоче забрати її назавжди та ніколи не відпускати. Вона здається йому туманом чи веселкою – чимось таким, чого страшно доторкнутися, бо воно може розчинитись у тебе на очах. Він зустрічає її зовсім випадково, завдяки ланцюжку обставин, що склалися, за які не перестає дякувати Богу. Про їхні таємні зустрічі знає лише ліхтар під вікнами її будинку. Андрій переконаний, що вона виходить до нього потай від батьків, але чи це так? Що приховують її сумні зелені очі і чи зможе він врешті-решт утримати дівчисько, яке постійно від нього тікає?