Все почалося, як не дивно, з олімпіадних підготовок з математики. Наш учитель любив поезію, і вечорами, коли ми сиділи втомленими, з кипіли від завдань мозками, він читав нам вірші, та так виразно і красиво, що всі – і ті, хто любив поезію, і ті, хто ні – заворожено його слухали . А потім виявилось, що він і сам пише вірші. Я тоді в одній із розмов спитала у нього, як він це робить (я теж за можливостями хотіла навчитися писати). Відповідь була дуже проста: треба перестати боятися своїх думок. І навіть якщо вони тобі здаються дивними та дивними, записувати. А потім, коли знову перечитаєш, ти зрозумієш, що вийшло чудово, і зможеш закінчити. Пізніше цей учитель перестав вести у нас математику. Він узяв інший клас. Але урок, який він мені дав, залишився зі змією назавжди. Це моя перша збірка віршів, з жовтня 2017 по січень 2022. Куди довше заведе мене сміливість моїх думок? Як же мені хочеться дізнатися!