Восени 1968 року тринадцять студентів та три викладачі Єльського університету вирушили в експедицію до Лас-Вегаса — світової столиці вульгарності та поганого смаку, кошмару архітектора того часу — часу суворих та лаконічних архітектурних форм, соціальних амбіцій та високої місії архітектурної професії. Підсумки скромного студентського дослідження були підбиті у роботі «Уроки Лас-Вегаса». Справжня книга — це нове видання класичної праці, яка стала головним маніфестом постмодернізму. «Уроки Лас-Вегаса» реабілітували потворну та пересічну архітектуру і назавжди змінили уявлення про красу та функціональність міського простору.