— Я бранець долі, Ореадо. Але в моїх силах тобі дати свободу, і я її тобі даю, вибір за тобою,— промовив охоронець місячного світла самому собі в оточенні німих стражників із темнішою деревиною серед білизни. Ореада вступила на Землю знову на тому самому місці, звідки повернулася вперше. Дівчина приголомшено залишалася на місці, вникаючи в зміст почутих нею слів луною у її власній голові. Чи не вона хотіла пробитися у свідомість загадкового і самовпевненого чарівника? - Ти бранець долі! — невдоволено викинула вона в порожнечу перед собою. — Адже якщо я і ти реально дві частини однієї сили, то я бранець, як і ти. У твоїх руках дати мені свободу, але якою ціною ти це збираєшся зробити? Чи могла вона, хранитель зоряного світла, залишити позаду другого хранителя і жити, ніби нічого не бувало. Перед нею стояв непростий вибір, якщо це було назвати вибором. Вона змушена залишитися в паралельному світі через свою особливу магію.