— Не смій до нас наближатися! Це не твоя дитина! — приховуючи страх, вигукнув я. — Я запропонував би зробити ДНК тест, але не бачу сенсу, пацан — моя копія. Я не дозволю Ромі виховувати мою дитину. Попереджаю останній раз, я поверну його, навіть якщо доведеться зруйнувати твоє життя та життя твого дорогого чоловіка. — Тимур… будь ласка,— ледве стримую сльози. — Ще не пізно зупинитись. Рома був твоїм найкращим другом. Адже я тобі не потрібна. І син не потрібен. Він уже має сім'ю. Його погляд стає жорсткішим. — Цьому не бувати. Не хочеш по-доброму, буде погано, Мілано. Я знаю Ромку, незабаром і ти дізнаєшся. Подивимося, що він обере: врятувати компанію чи віддати тебе... і мого сина.