Угодило мене стати дружиною генія! І при цьому зірковою принцесою. Вічний, дрин ялиновий мені в печінку! Але недовго я раділа сімейному життю. Мій чоловік – герцог Альбіно Монтессорі, найбільший поет нашого часу, помер за дивних обставин. І нехай він був негідником, холоднокровним мерзотником і самозакоханим бовдуром, його смерть стала для всіх потрясінням. Але на цьому неприємності не закінчилися: Олівія, дочка герцога, впала в летаргічний сон, а мене оголосили відьмою. Життя в замку виявилося паралізованим, а народ маявся в смутку, не знаючи, куди себе притулити. О, святий Градусник! Хто, якщо не я, розбереться у всьому цьому і наведе в королівстві лад?..