Я звертаю увагу на таємничого незнайомця на вечірці на іншому кінці кімнати.

Я побачила його якось у парку, він щось швидко писав у своєму потертому шкіряному блокноті.

Він виглядає самовпевненою людиною, що має від народження належність до вищого суспільства, з поглядом, як у яструба, від нього нічого не може втекти — уважні, привабливі та грішні. З чуттєвими губами і тілом, створеним для поклоніння, він виглядав таким чудовим, справжнім витвором мистецтва. Але я була тоді настільки молода, безневинна і зовсім не ставилася до його ліги, близько не стояла поруч із вищим суспільством.

Але мене тягнуло до нього, тому повністю розтанула від його наближення. Він попросив лише одну ніч зі мною, і я не в змозі вимовити, дивлячись на нього, ні слова, змогла тихо вимовити тільки — «Так».

Ось таке трапилося одного літа в Парижі. Одна ніч із ним. Одна безсердечна ніч.