Сентиментальні романи Марини Скрябіної відомі широкому колу читачів. Включення до сюжету кримінальної складової – перший досвід автора. Але відчуття правильності та логічності світу, які б страшні трагедії в ньому не приховувалися, залишилися головною ідеєю. І добро перемагає, як і в інших романах Скрябіної, тому що добро закладено в людині від народження. Конфлікт батьків і дітей, а тут конфлікт матері і дочки, які опинилися по волі долі по різні боки барикад, нікого не залишить байдужим. дорослі мізки у розбудову закипали від розвалу Радянського Союзу, уявної демократії та одкровень «Архіпелагу ГУЛАГу», від сексуальної революції, бандитського розгулу та наркоти, що вилізла з підпілля, то незміцнілі душі підлітків відлітали прямо в пекло. І діти перебудови зовсім не винні в тому, що наркотики стали їхнім стилем і сенсом життя. Вони — втрачене покоління, поява якого аукатиметься і через століття, як наслідки Великої Вітчизняної війни, що викосила мільйони людських життів. Перебудова виявилася не менш руйнівною, ніж війна.