У романі «Тут живу тільки я» переплітаються дві реальності, що одночасно існують. Одна виткана з радянських казок 20-х та 30-х років. Тут у чарівному місті Ленінграді живе червоноармієць Петро, тут мудрий Ленін, котики та ілліч-трава. Тут Громадянська війна перетворюється на міфічне полотно з фантасмагорій, гротеску та візіонерства — але без найменшої частки модного постмодернізму. Тут немає місця для улюбленої нині іронії — все настільки серйозно, щойно може бути серйозно в казці. Але ця казка — про війну.