Бі-текстуальність та кінематограф.

Редактор, укладач збірки та автор вступної статті А. Усманова. – Мінськ: Пропілеї, 2003. – 188 с. - ISBN 985-6329-40-Х

«Бі-текстуальність і кінематограф» - перше за дуже багато років, у якомусь сенсі взагалі перше російською видання, що представляє сучасну західну (можна читати – наукову ) парадигму кінематографічних досліджень. І те, що її представляє навіть не перекладами класичних західних статей, а власними текстами російськомовних авторів, що знаходяться десь на перехресті cinema studies, cultural studies і gay and lesbian studies. Вже саму появу такої збірки можна було б вітати, незалежно від якості. Але на щастя, рівень рецензованого видання дозволяє говорити про нього серйозно, без згадок про «перший млинець» і без побоювань завдати непоправної шкоди гарній справі, що починається. Збірка «Бі-текстуальність та кінематограф» випущена під редакцією та з вирішальною авторською участю Альміри Усманової, одного з визнаних фахівців у галузі гендерної теорії. (Наталія Самутіна, "Критична маса", 2003, №3)

Фільми, що згадуються та аналізуються в цій збірці, так чи інакше стикаються з досить делікатною темою - темою, яку наша патріархатна культура все ще не готова обговорювати відкрито, відкидаючи найбезневинніші її маніфестації (особливо в Білорусі, де останніми роками будь-які прояви інакшості — від політичного вільнодумства до сексуальної орієнтації — сприймаються домінуючою ідеологією вкрай негативно: як підривні традиції нації, що компрометують владу, що зневажають норми моралі, суперечать нормам моралі). Йдеться про субкультури геїв, лесбіянок, трансвеститів і взагалі про будь-які форми «перверсивної» сексуальності, які найчастіше поєднуються термінами «трансгендер» чи «неосексуальність». Відповідно одним з цікавих для нас об'єктів дослідження виступає полівалентна сексуальність, яку ще 3. Фрейд розглядав як «норму» сексуальної ідентичності суб'єкта. Зауважу відразу: ця теорія привернула нашу увагу не так і не тільки як концепція, що пояснює становлення сексуальної/гендерної ідентичності суб'єкта, але головним чином як теорія читання певних культурних текстів. (Альміра Усманова)

ЗМІСТ: