Переведена Валерієм Кисловим антиутопія «Орли смердять» вийшов з-під пера Лутца Бассмана (1952). Але річ у тому, що насправді такої людини не існує. А існує письменник і перекладач з російської на французький Антуан Володін (1949 або 1950), який пише не тільки від свого обличчя, але по черзі і від кількох вигаданих ним же письменників. Такий художній метод названо автором постекзотизмом. «Всесвіт моїх книг зітканий з роздумів про апокаліпсис, з яким людство зіткнулося в ХХ столітті, яке воно не подолало і, гадаю, ніколи не подолає. Розчарування у революції, геноциди, Шоа, постійні війни, ядерна небезпека, табори лежать в основі сучасної історії. Письменники постекзотизму виводять на сцену персонажів, які живуть усередині катастрофи і які не мають приводу замислюватися про існування зовнішнього світу»,— пояснює Антуан Володін в інтерв'ю, перекладеному Асею Петровою.