Мені вистачило часу, щоб зрозуміти: світу, такого, яким ми його бачили раніше, більше немає! Є те, що ми зараз могли спостерігати на вулицях мого рідного міста. Тепер вони господарювали на вулицях. Ми ж маємо можливість, прожити ще трохи, але тільки якщо поводитимемося тихо і не висовуватимемося. Я зрозумів всю серйозність ситуації, це мені більше не здавалося цікавою пригодою. Те, що було наше місто, зараз сміливо можна було назвати полем бою, мого бою за виживання. Ми ще повоюємо, плювати я хотів на всю цю філософію. Я поки що вмирати не хочу! Від автора: МЕНІ ДУЖЕ ПРИЄМНО ЩО ЦЯ ІСТОРІЯ ЗНАЙШЛА СВОЇХ ЧИТАЧІВ, ДЯКУЮ ЗА ПІДТРИМКУ. Що стосується продовження, я не впевнений у його сенсі. Можливо, воно знайде свій час!