Письменник-народник Павло Володимирович Засодимський народився в небагатій дворянській родині. Поставлений обставинами обличчям до особи з життя сільської та міської бідноти, Засодимський перейнявся гарячою любов'ю до тих — за його висловом — «похмурим людям, що живуть прохолодно і голодно, для яких життя на білому світі видається не веселішим». У повісті «Темні сили» Засодимський зображує сірі будні провінційного майстрового люду, задавленого жорстокою експлуатацією та повсякденною потребою. У другій повісті — «Грішниця» — намальований образ селянської дівчини, яка трагічно гине в столиці серед знедоленого населення «петербурзьких кутів» — жебраків, повій, волоцюг, майстрових. Прості люди та їх страждання — такий зміст оповідань та повостей Засодимського. Визначаючи своє ставлення до дійсності, він писав: «Все людство розділилося для мене на дві нерівні групи: з одного боку — мільйони голодних, обірваних, нещасних бідняків, з другої — незначна, але блискуча купка багатих, самовдоволених, щасливих. віддав першим, усі ворожі почуття другим». Цими гуманними принципами перейнята вся творчість письменника.