Леонід Миколайович Андрєєв (1871–1919) – російський письменник, представник Срібного віку російської літератури. Розповідь «Баргамот і Гараська» (1898) – літературний дебют Андрєєва. Саме після опублікування цього твору на письменника звернув увагу Максим Горький. А через кілька місяців Горький попросив молодого письменника вислати «хорошу розповідь» для популярного літературного журналу. Так у світ вийшла розповідь Л. Андрєєва «Петька на дачі» (1899). Тяжке життя маленького Петьки, помічника перукаря, неймовірним чином змінилося, коли він потрапив на панську дачу в Царицино. Пізніше, вражений цією розповіддю, А. Блок напише вірш «Сусальний ангел». Оповідання «Кусака» (1901) – історія самотньої, яка живе на вулиці собаки. У своєму житті вона зустрічала лише злих та жорстоких людей. Страх і злість надовго вселилися в серце тварини. Проза Андрєєва пронизлива і тривожна. Вона вражає, змушує замислюватися, робить кожну людину трохи іншою. До книги також увійшли дві повісті письменника: «Життя Василя Фівейського» (1903) та «Юда Іскаріот» (1907).