Що таке гендер у середовищі, де майже не артикулювалася гендерна ідентичність? Як у непідцензурному мистецтві відбивалися сексуальність, тілесність, шлюб, народження та виховання дітей? У цій книзі історію радянського художнього андеграунду вперше показано крізь призму ґендерних досліджень. За допомогою цієї оптики мистецтвознавець Олеся Авраменко вибудовує нові принципи порівняльного аналізу творів західних та радянських художників, починаючи з процесу формування в СРСР паралельної культури, її побутування за часів застою і закінчуючи її розщепленням у роки перебудови. Особливу увагу в монографії приділено історії радянської гендерної політики, її впливу на суспільство та мистецтво. Дослідження Авраменка цінне не тільки глибиною опрацювання поставлених проблем, а й унікальним матеріалом серією інтерв'ю з учасниками художнього процесу та його очевидцями: Йосипом Бакштейном, Іриною Наховою, Вірою Мітурич-Хлєбніковою, Андрієм Монастирським, Георгієм Кізем.