Бігун біг на північ уздовж урізу води, важкий пісок під ногами після нічного дощу. На мисі він розвернувся й попрямував назад узбережжям. Здалеку він побачив постать, що йшла до нього. Раптом людина спіткнулась і впала, а потім просто лежала, не рухаючись. Відчуваючи занепокоєння, він побіг уперед. «З тобою все гаразд?» Обличчя, яке повернулося до нього, було безвиразним, очі холодними. Для бігуна час, здавалося, зупинився. Глибоко всередині нього щось ожило, те, що він намагався поховати роками. Потім він побачив дуло рушниці. Це було направлено прямо на нього. Він опустився на коліна; все в його думках затихло…