У тебе є скринька? Крихітка коробочка, що таїла в собі потаємні таємниці? Вона засипана старими листівками, листами, бусинами спогадів і кристалами надії. У ній твоє дитинство, юність, твої мрії, таємниці. Вона знала те, чого не знав навіть ти сам. Наприклад, що ти ненавидиш ховати засохлі троянди між сторінками книг. Ти зберігав їх у скриньці, боячись, що пелюстки розсиплються, а як тільки діставав і стискав занадто сильно – отримував жменьку сухого пилу. А ще ти ніколи не забудеш людей, що колись робили тебе щасливими. Навіть якщо ти втратив їх. Вони пішли з твого життя за своєю волею, твоєю, чи волею когось згори, не важливо. Суть у тому, що ти їх не забув. Вимовлені ними словами яскравими спалахами пролітають у свідомості. Вони оживають тобі такими, якими ти хотів їх бачити. Вони здаються щастям, що колись наповнювало твоє життя завдяки ним. Переверни скриньку і розсипи все по підлозі. Розклади по полицях, вдихай запах, згадуй, люби, плач, ненавидь, смійся. Роби що завгодно, тільки не ховай це в собі. Адже ти і є скринька. Зберігала в собі спогади, таємниці, любов, ненависть, образи і мрії. Ти маєш залишити в собі тільки гарне. Дістань коробочку, що була з тобою з дитинства, і поклади в неї біль. Поклади в неї сльози горя, подих образи та розчарування. Поклади в неї зраду, крики розпачу та розірвані вечори, повні самобичування. А тепер закрий. Закрий так голосно, як тільки можеш. Запри, сховай, викинь, не важливо. Тільки більше не відкривай. Ніколи не відкривай її, і запам'ятай. Тепер все погане в ній. У тебе є своя скринька Пандори, і поки вона закрита, нічого не станеться. Вони, не наздоженуть тебе, вершники не відрубають голову, бабуся Червоної шапочки не побачить вовка, карета не перетвориться на гарбуз, а зла королева не отруїть Білосніжку. Поки вона закрита, нічого не скінчено. Все тільки починається.