З моменту свого виникнення кінематограф формувався як нова публічна сфера, що відображає важливі соціальні зрушення рубежу століть, які виявлялися не тільки в екранних творах, а й у практиках глядачів. Книга професора університету Чикаго Міріам Хансен (1949–2011) досліджує тісний зв'язок між становленням аудиторії раннього американського кіно та трансформацією ділового та приватного життя. У першій частині дослідження автор, використовуючи винесену в назві метафору Вавилона, показує, як кіно в процесі створення «глядацтва» вирішувало завдання інтеграції етнічно, соціально та гендерно різнорідних груп у єдину культуру споживання. Друга частина присвячена докладному аналізу фільму Гріффіта «Нетерпимість», з якого прийнято вести відлік сучасних взаємин між фільмом та глядачем. У третій частині автор звертається до феномену кінозірки на прикладі Родольфо Валентино, аналізуючи його культ у контексті комерційних інтересів Голлівуду та нової фемінної субкультури.