Після роботи Том іноді заходить до місцевого клубу, щоб побути поруч із необов'язковими людьми, яким на завтра він напевно не зможе сказати привіт, дивиться на них, поганих та добрих, вони завжди нові, як перший сніг. Потім поїздка на машині до будинку, під час якої зручний сучасний автомобіль надійно захищає від вітру і холоду. Це приємно бути всередині такої машини, але в особливу негоду Том зупиняється, як і зараз, на узбіччі, виходить у придорожній ліс. Дощ чи сніг проникає в пори, перетрушуючи кожну клітку, в якій оселився маленький непоказний мешканець, оселився, увімкнув торшер і почав чекати. У такі дні всіх цих мешканців Том виганяє надвір. Дивиться, як вони туляться один до одного на вітрі, безліч маленьких дурних Томів, репетує в атмосферу землі, валяючись на її родючому ґрунті.