І. А. Бунін в історії вітчизняної літератури займає особливе місце. Справжній майстер слова, перший російський нобелівський лауреат, творець еталонної, «парчової» прози, за точним визначенням В. В. Набокова. Він залишався в стороні від модних літературних течій: «не поспішав жити врівень з епохою», – сказав Г. Адамович. Маючи дивовижний дар відчувати прекрасне, Бунін відобразив у своїй творчості вічну і вислизну красу світу, яка часом висвітлює життя таємничим світлом. Ці твори дають відчуття миттєвого емоційного переживання в часі дореволюційної Росії, що зупинився, в застилому пишноті минулої епохи.