Я вже 5 років як не пишу поезії. Пік моєї творчості припав на 2017–2018 роки, коли мені було 15–17 років. Силу листа я відчувала в собі з дитинства, років з 8, і в мене зберігаються списані мною зошити з усіма моїми творіннями. Через 6 років після написання моїх найкращих, але, на жаль, останніх віршів я зважилася опублікувати їх в одній збірці – вона перед вами. Я пишаюся і захоплююся собою з минулого — якою я була мислитель, мрійник, творець та борець. Я завжди тонко відчувала цей світ, і в період свого буйного підліткового віку знайшла порятунок від нескінченних думок та переживань у виливанні рядків на папір. Я рада, що мої юнацькі думки та почуття навіки зафіксовані у віршах і, читаючи їх знову і знову, я повертаюся до себе — юної, сильної, непокірної та талановитої. І я захоплююсь своїми віршами, бо те, якими ви їх бачите в цій збірці,— це найкраще, що я могла створити. Критика не має сенсу, іншого вже не буде.