Тим взагалі лише три: любов, смерть та мухи. Скільки існує людина, її постійно супроводжує це знання, цей страх перед ними, свідомість їхньої присутності. Першими двома феноменами нехай займаються інші. Я ж візьмуся за мух — вони кращі за людей, за винятком жінок.

Люсі, героїні “Хронік Нарнії” Льюїса, одного разу пощастило прочитати розповідь-заклинання “Як очистити і потішити душу”. Сюжет дівчинка одразу забула, але з того часу їй подобалися лише такі ж світлі та добрі книги. Їх вкрай мало взагалі, в сучасній літературі тим більше, але "Пастка Малеза, або Про щастя жити в полоні незвичайної пристрасті, мухах і чудасії долі" - рідкісний приклад такого роду. За формою це іронічна та автобіографічна розповідь про вміння читати природу та про психологію збирача. Фредрік Шеберг, знавець і любитель мух-журчалок, пише історію життя, відкриттів та пригод іншого шведського ентомолога, Рене Малеза (1892-1978). Він відомий багатьма своїми відкриттями та експедиціями, в тому числі на Камчатку, хоча сьогодні ім'я його асоціюється насамперед із пасткою особливої конструкції, яку він вигадав. По суті ж "Пастка Малеза" - ліки від втоми, депресії та безрадісності. Ця книга отримала у Швеції безліч нагород, регулярно перевидається та перекладена німецькою, французькою, іспанською, норвезькою та іншими мовами.