Багатоденні бої під Прохорівкою в масовій свідомості, як і раніше, асоціюються в основному лише з танковою битвою 12 липня 1943 року, яка за минулі десятиліття обросла міфами та легендами, багато в чому народженими радянським агітпропом. Головним було показати непогрішність політичного та військового керівництва країною та Збройними силами, перевага радянського військового мистецтва і техніки над військовим мистецтвом та технікою німецько-фашистської армії. Наведені факти свідчать, що контрудар 12 липня під Прохорівкою, всупереч поширеній думці, закінчився великою невдачею, яка ускладнила подальші дії військ Воронезького фронту. Розкриваються причини невдачі та великих втрат наших військ, які значно перевищують офіційні дані. Проте війська фронту, успішно завершивши оборонну операцію, створили умови для переходу наших військ у рішучий контрнаступ і розгром білгородсько-харківського угруповання противника.