«На старовинних віньєтках часто зображували Африку у вигляді молодої дівчини, прекрасної, незважаючи на грубу простоту її форм, і завжди завжди оточеної дикими звірами. Над її головою розгойдуються мавпи, за її спиною слони помахують хоботами, лев лиже її ноги, поряд на зігрітій сонцем скелі ніжиться пантера. І вони мали рацію: це нам тут, у Європі, здається, що боротьба людини з природою закінчилася, чи принаймні перевага вже, очевидно, на нашому боці. Для тих, хто побував в Африці, справа видається інакше…»