Цю метушню мені розповів житель зав'ялого села Істок. Вона бере свій початок ще в ті далекі часи, коли літаки не літали на прозоро-блакитному небі, а в будинках замість електричної лампи, потріскувала своїм вогником лучина. "У той час і оселився в занедбаному будинку, дивний, за мірками людей, старий. Кажуть, він прийшов зі сходу, коли розпечене сонце ледь здалося через темну рису."