Для восьмирічного Руфуса життя стало складним. Його мати й батько, Джозі й Том, розлучилися досить мирно й мають намір йти різними шляхами. Але іншим людям довелося долучитися, наприклад, Метью, який щойно одружився з Джозі, та Елізабет, новій подругі Тома. І що ще гірше, є інші діти — троє ображених підлітків Метью, яких власна мати Надін змусила ненавидіти Джозі. Тепер Руфус має вважати їх рідними, хоча він не розуміє, навіщо це робити. Більшу частину часу діти Метью живуть з Надін, у котеджі, схожому на нетрі, в глибині країни. Надін твердо вважає, що вони повинні ненавидіти своє нове життя так само сильно, як вона. Вони приїжджають до батька на вихідні і дають зрозуміти, як сильно ненавидять свою нову мачуху. Руфус таємно вважає за краще бути зі своїм батьком у його тихому будинку в Баті, і розуміє, що він не обов’язково ненавидить ідею мати мачуху – не якщо вона була як Елізабет, розсудлива, доброзичлива та привітна. Але коли мова йде про чужих дітей, чіткі рішення трапляються рідко.