Неабияка кількість наших співвітчизників має старовірське коріння. Прихильники цієї віри були серед перших серед тих, хто освоював найбагатші простори Далекого Сходу. Ось і в Примор'ї закладені ними в найважчих умовах десятки населених пунктів, що нині існують. З перших гектарів розкорчованих старообрядцями лісів починалося тутешнє сільське господарство. Мої предки також сповідували канони стародавньої віри. Бабуся Ганна Никифорівна часто розповідала мені про діяльне та важке життя її одновірців. Ще маленьким дівчиськом разом зі своєю великою родиною, яка шукала кращої частки, вона пройшла пішки від Алейських степів до Тихого океану. Від неї я вперше почув про жорстокі гоніння старовірів з боку церкви та царського уряду. Після революції 1917 року життя розкольників не стало легшим. Влада, яка прийшла на зміну царській, обрушила на них нові репресії: розкуркулювання, відправлення в табори, висилки, розстріли стали їхньою гіркою долею. Бажання посилилося ще більше, коли я працював на золотих родовищах на півночі Приморського краю, у тайзі, щільно заселеній старовірами. Деякі з них працювали на нашій копальні. Не раз доводилося бувати в тих селищах, зупинятися там на нічліг. Часто чув від знайомих геологів про таємничу загублену старовірську карту – ключ до найбагатших покладів золота, платини, алмазів. Усі вірили у її існування, бо були серед старовірів освічені люди, які могли таку карту скласти та поховати...