Багато авторів мріють про творчий маршрут Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна. Ця книга є ще однією історією міста Глупова, тільки представлену в декораціях «марновірної демократії» звірят на острові Майданскар. Місто Глупов помолодшало, в його межі влилися часи та звичаї, про які Михайло Євграфович знати не міг, оскільки не дожив до них. Нове, юне місто Глупов осучаснилося настільки, що, здається, проведи рукою в повітрі прямо перед собою, і намацаєш його конфігурації… А вже як ти до нього поставишся, читачу, і чи захочеш ти приміряти на себе вбрання дурнівця, чи побажаєш ти погоджуватися з його архітекторами, твій вибір. По суті, «забобона демократія» – це знайомо звучить… Перше, що хочеться сказати про цю книгу: вона дотепна. А потім хочеться розшифрувати: слово «дотепний» складається з двох частин – «гострий» та «розумний». Так от, ця книга ще й розумна, і гостра. У ній дуже дотепно – розумно, і гостро – розповідається, як на відірваній від решти світу «частині суші, оточеної водою», змінювалися різні державні формації: тоталітаризм бугаїв-зебу, що прикидається демократією, свавілля ящірок, авторитаризм орангутанга… І смішно, і сумно. І пізнавально, і відомо… І все на прикладі тварин.