Наприкінці липня – на початку серпня 1941 року в районі українського міста Умань було оточено та майже повністю знищено 6-ту та 12-ту армії Південного фронту. Уманський «котел» став одним із найбільших поразок Червоної Армії. У «котлі» «згоріло» 6 радянських корпусів та 17 дивізій, безповоротні втрати склали 18,5 тисяч осіб, а понад 100 тисяч червоноармійців потрапили в полон. Багато хто з них потім загинуть у глиняному кар'єрі, таборі військовополонених, відомому як «Уманська яма». У полоні окрім двох командуючих арміями – генерал-лейтенанта Музиченка та генерал-майора Понедєліна (після війни розстріляного за вироком Військової колегії Верховного Суду) опинилися чотири командири корпусів і одинадцять командирів дивізій. Битва під Уманню досі залишається однією з найменш вивчених сторінок Великої Вітчизняної війни. Ця книга – унікальна хроніка кровопролитної битви, яка базується на матеріалах не тільки радянських, а й німецьких архівів. Широке коло документів Вермахту дозволило автору поглянути на трагічну історію оточення 6-ї та 12-ї армій очима противника, показавши, що німці сприймали бійців Червоної Армії як грізного та небезпечного ворога. Архіви проливають світло як на фатальні обставини, які призвели до загибелі двох радянських армій, так і на подвиг тисяч бійців і командирів, які залишилися безіменними, своєю мужністю затримали просування німецьких з'єднань на схід і таким чином зірвали гітлерівський бліцкриг.