До тридцяти років Стефані Блекрідж не обзавелася ні сім'єю, ні цікавою роботою. У неї навіть не було хобі. Зате вдосталь були комплекси, які серйозно отруюють їй життя. Зрозуміло, можна було б і далі ходити до нелюбого офісу, страждати з приводу своєї зовнішності, повноти, відсутності інтересу з боку чоловіків, але Стефані обрала інший шлях. Рішуче сказавши собі: «Досить!», вона звільнилася з роботи і влаштувалася компаньйонкою до якоїсь літньої леді. І дуже скоро відчула себе як у казці: старовинний замок, добра фея, а там і прекрасний принц не забарився…