**Від автора премії *HHhH*, «найзухвалішого роману року» ( *L'Express*** **)**Париж, 1980. Помер літературний критик Ролан Барт, вражений пральня — після обіду з кандидатом у президенти Франсуа Міттераном. Світ письма оплакує трагічний випадок. Але що, якби це був зовсім не нещасний випадок? Що, якби Барта… вбили? У «Сьомій функції мови» Лоран Біне розповідає божевільну таємну історію французької інтелігенції, у головних ролях яких зіграли такі світила, як Жак Дерріда, Умберто Еко, Жиль Дельоз, Мішель Фуко, Джудіт Батлер і Джулія Крістева — як а також нещасного поліцейського детектива Жака Баярда, нова справа якого занурить його в глибини літературної теорії (починаючи з французької версії Ролана Барта для чайників). Невдовзі Байярд опиняється на пошуках втраченого рукопису лінгвіста Романа Якобсона про таємничу «сьому функцію мови». Блискуча ерудована комедія, яка нагадує «Папугу» Флобера та «Ім’я троянди» — з дещо більше, ніж «Код да Вінчі» — «Сьома функція мови» переносить нас із кав’ярень Сен-Жермена в коридори Корнельського університету, а також на дуелі й оргії клубу «Логос», таємного філософського товариства, що бере свій початок з часів Римської імперії. Біне написав як відправу, так і неймовірно буйне святкування французької інтелектуальної традиції.