У цій масштабній п'єсі Мюллер створює насичену картину життя німецьких селян після Другої світової війни, які опиняються в ГДР. Нове життя, нові закони та нова ідеологія вносять свої корективи в все. При тому, що післявоєнні роки країн, які перемогли у Другій світовій війні яскраво проілюстровані, а Італія досить швидко досягла розквіту легендарного неореалізму, повоєнне сільське життя обох Німеччин нам слабко відоме. Саме тут, у цих дивних, але добре знайомих за радянськими часами нотках, подіях, стосунках і криється привабливість цієї п'єси для вітчизняного глядача. Коли особливо явним стає те, що людина скрізь людина, незалежно від ідеології, країни та результатів війни.