Редактор Женя пише статті для газети — порожні, але дуже майстерні. До того самого дня він ніби й не думав про те, що щось тут не так. Він жив і не помічав, що чогось не вистачає. Чогось великого. Більшість його життя. Він не думав про це до того самого дня, коли над ним зібралися хмари і став чути грім, а в нього під ногами опинився картонний маленький компас — виріб, схожий на дитячий. Цей компас вказує туди, куди Женя має піти. Це не тільки невеликий, схожий на казковий світ одного маленького будинку в лісовій гущавині, де живе молода дівчина, яка дружить з білками і голубами, і в якому, схоже, вміщається цілий світ, а й світ, великий світ, який був втрачений самим Женей і лишився десь далеко... Далеко — на найдальшому краю його свідомості. Дружині доведеться розібратися в собі, поки він гостює в чудовому будиночку. Можливо, йому доведеться знайти і шлях у нове життя — майбутнє, тоді, коли він нарешті дістанеться свого минулого.