З'явившись у Середні віки «Ієрогліфіка» Гораполлона, потрясла європейські уми і лягла в основу алхімічного і розенкрейцерського символізму. Натхненний нею Альбрехт Дюрер створив серію гравюр. Художники та вчені чоловіки пізнього Ренесансу любили інтерпретувати ієрогліфи. Манускрипт Гораполлона протягом наступних півтора століть залишався найзрозумілішим і доступним - і в той же час найбільш спірним - джерелом знання за символами і їх значенням. Навіть відкриття того, що текст містить слова і символи з грецьких і латинських джерел, не зменшило його авторитету. Тридцять видань після першого випуску грецького тексту (1505) підтвердили його цінність. Іншими словами, ця аскетична та маленька книга стала фундаментом, на якому зводилися претензійні праці поезії та філософії, мистецтва та архітектури. Людина, яка бажає зрозуміти, чому банальні на вигляд символи та алегорії зачаровували найкращих мислителів, художників і письменників Заходу, може багато чого дізнатися з тексту Гораполлона і того матеріалу, який був зібраний у цій книзі.