У цій книзі зібрано понад тридцять інтерв'ю Енді Ворхола (1928–1987), розділених за трьома періодами: 60-і, 70-і, 80-ті. Винахідливість Уорхола в інтерв'ю зазвичай залишалася в рамках формату «питання-відповідь», але натякала, що це лише формат, і давала інтерв'юеру право його зруйнувати. Своїми начебто банальними відповідями митець створював простір для творчих здібностей інтерв'юера, заохочуючи їх ще більше, коли змінювався з інтерв'юером місцями або якось інакше розмивав ролі інтерв'юера та інтерв'юйного. Чи можна вважати ці інтерв'ю мистецтвом? Якщо розглянути їх у широкому контексті, на тлі всього корпусу творчості Енді Воргола у всіх техніках та видах мистецтва, то, на думку укладачів цієї збірки, доведеться відповісти: «Можна».