Дитинство, яким би страшним воно не було, не може бути чорно-білим — деякі його фрагменти все одно пам'ятаються яскравими та кольоровими. Їх двоє – мати та дочка. Вони не мають імен. Вони біжать постійно, без зупинок. Мати біжить від дочки, кидаючи її на бабусю,— у пошуках себе, кохання, життя. Дівчинка біжить слідом за матір'ю, бо не мислить ні себе, ні життя без неї. Їхній біг — це нескінченний ряд жорстоких помилок, що повторюються: як мелодія шарманки, як обертання дзиги — безглуздої єдиної іграшки, яку мати в дитинстві подарувала дочці. Але одного разу це обертання обривається…