У поштовій скриньці Олена знайшла листа не лише без зворотної адреси, а й поштового штемпеля. Не менш загадковим виявився і текст: «Хочу бути Богом вашого тіла та Дияволом – вашої душі». Підпис — не менш оригінальний: «Ні в чому не винен В'язень власних почуттів». З'явилося друге: «Чарівна незнайомка! Я знаю про вас дуже мало. Але бачу щодня. І це приносить мені справжню насолоду. Заздалегідь попереджаю: не намагайтеся вгадати, хто я все одно не вдасться». Не всякий чоловік утримається, щоб не спробувати «розгадати». А вже жінка, та ще безмужня, до того ж, на відміну від подруг, що пристрасно бажає зв'язати себе шлюбними узами… Обманювана навіть не підозрює: божеського у «в'язня власних почуттів» — ні грана, зате диявольського — хоч греблю гати! Він — не безжальний, він переступив через межу найзапеклішого цинізму.