«Дівчина йде по тротуару, безтурботно посміхаючись своїм думкам. Не сказати, що красуня, але така краса – око не відірвати. Камера заднього виду помічає її, коли вже пізно, зовсім пізно. Якщо вона не зупиниться, через двадцять секунд її миле личко потрапить точно під сноп осколків, а я нічого не можу зробити. Мені не можна виходити з машини. Все, що в моїх силах – висунути руку у вікно і вистрілити дівчині під ноги. Можливо, це рішення…»