Джерело -http://lib.pushkinskijdom.ru/Default.aspx?tabidu003d2172

Підготовка тексту Н. Ф. Дробленкової, переклад та коментарі Н. Ф. Дробленкової та Л. С. Шепелєвої

Житіє Олексія людини Божої було відоме на Русі з XI ст. Найраніший текст давньоруського перекладу Житія зберігся у списку XII в. у складі пергаменної збірки «Златоструй» (точніше — у складі «Урочистості», включеної до «Златоструй»). Інші списки найдавнішої редакції, текст і переклад якої публікуються, представлені пізнішими рукописами, що датуються XIV—XIX ст. мирської метушні і, слідуючи своїм переконанням до останніх днів життя, стоїчно здійснив подвиг добровільного злидарства. Події відбуваються межі IV—V ст. у Римі за імператорів-суправників Гонорії та Аркадії та папи Інокентії I, а також — у володіннях Римської Східної (Візантійської) імперії, Каппадокії, Кілікії, Осроєні та в Сирії. Легенди про Божу людину відомі всім християнським літературам: найдавніша з них — сирійська (ще безіменна), складена в районі Едеси «сирською», де починав подвижництво святої (збереглася у списках V—VI ст.); грецька версія виникла у середині VIII в. (відома у списках X-XII ст.); у ІХ ст. з'явилася латинська версія, заснована на грецькій; далі з'являються переклади з грецької та латинської іншими мовами, в тому числі і на слов'янські. Як вважає у своєму монографічному дослідженні пам'ятника В. П. Адріанова-Перетц (Адріанова В. П. Житіє Олексія людини Божого в давній російській літературі та народної словесності. Пг., 1917), текст Житія прийшов на Русь не прямо з Візантії, а через південнослов'янську писемність, проте давньоруський переклад близький грецькому оригіналу. (До візантійської традиції сходить також і російська іконографія, зображення лику святого Алексія в мініатюрах лицьових рукописів Житія). Особливу популярність Житіє набуло за царювання Олексія Михайловича, небесним патроном якого був святий; тоді було складено Службу святому Алексію людині Божій (видана у 1671—1674 рр.). Друга половина XVII ст. — час виникнення кращих літературних опрацювань Житія, появи драматичних творів на житійну тему, української драми «Олексій, Божа людина» (1672—1673), «Слов» Симеона Полоцького, Лазаря Барановича, «Повчання» Стефана Яворського, вірш. До XVII ст. В. П. Адріанова-Перетц відносить також і додавання духовного вірша про св. Алексії людині Божій, що органічно поєднала риси книжкового Житія з фольклорними, билинними традиціями і до початку XX ст. поширюваного у Росії, Білорусії та Україні народними співаками-професіоналами, «каліками перехожими», оповідачами-билинщиками, сліпими співаками, лірниками. зокрема у романі Φ. Μ. Достоєвського «Брати Карамазови». Текст Житія Алексія людини Божої опубліковано та вивірено за рукописом XII ст. -РНБ, F.п.I.46, арк. 98-100, а відсутнє в ній початок (до слів: «...як гідний є царства небесного...») відтворено за списком XVI ст. -БАН, 21.7.15, арк. 31-99. Внесення до видання тексту необхідних виправлень спирається на їхнє докладне обґрунтування в дослідженні В. П. Адріанової-Перетц (с. 457—475).