<Амвросій Медіоланський (Ambrosius Mediolanensis) (близько 340 — 4.4.397), єпископ Мілана (Mediolanum) з 374; проповідник, богослов (католицька церква визнана батьком церкви), церковний політик. У 370-374 намісник Лігурії та Емілії (з резиденцією в Мілані). Прийнявши єпископський сан, у низці конфліктів з імператорською владою обстоював інтереси християнської церкви. У найбільш значному творі («Про обов'язки священнослужителів», рос. пров., 1908) А. намічає систему християнської етики. Боровся з язичництвом і аріанством. Складав церковні гімни; встановив основи ритуального співу в західнохристиянській церкві (так званий амвросіанський спів).

Представлений 18 лист — один із циклу листів, спрямованих Амвросієм Медіоланським проти відновлення в курії римського сенату золотої статуї язичницької. Глава партії язичників Сіммах, до якого звернено цей лист, пропонував відновити прибраний імператором Граціаном язичницький ідол як символ і реліквію минулих епох. Амвросій наводить у відповідь на доводи Сіммаха контраргументи і доводить, що християнство — вищий рівень розвитку цивілізації порівняно з язичництвом.