«Її не залишало невиразне відчуття, що щось добігає кінця, а щось ось-ось почнеться; скоро все зміниться, і так, як зараз, більше ніколи не буде. Не встигнеш озирнутися, і час помчить на всіх парах, і майбутнє раптом виникне на перехресті. Діти шепотілися, що під час грози на землю впав ангел. Хтось божився, що бачив знаки. Сліди на траві, чорне пір'я, вогнище в лісі за школою, де ще тліли червоні вугілля».