Уявіть, що у вашу свідомість стукає хтось з іншого кінця Всесвіту, щоб передати звістку. Ваша перша думка? Ясна річ — «Збожеволів!» І пішла свідомість гуляти рівнями з горища до самого підвалу: пірнуло в підсвідомість і глибини архетипу, одночасно прямуючи в густонаселені космічні дали. Тіло тільки перешкода, без нього ми куди вільніше. Чи вільніше? В'язниця не зовні, вона всередині кожного з нас. Щоб бути вільним, треба бачити далі власного носа, а це ох як важко, коли ти є частиною системи, її гвинтиком; а щоб бути щасливим, кажучи словами Станіслава Лема, «людині не потрібні космічні дали, людині потрібна людина». І ось тут починаються справжні пригоди…