— Тиждень, — посміхається Тимур, — і я не просто покладу її, а вона тягатиметься за мною по всій академії і дивитиметься щенячими очима. — Сумніваюся,— продовжує Дрон,— давай місяць. Скільки? - Косар баксів? — знизує плечима Тимур. Для нього така сума дрібниця, як і для мене. - Замітано! — Я з вами,— не можу залишитися осторонь. — Тоді ставки підвищуються, — каже Тимур, — два косарі за місяць, якщо ніхто з нас не покладе малу в ліжко, то подвоюємо і ще місяць. Граємо чесно. — Чесно,— я посміхаюся і тисну руку Дрону,— ось із чесністю в тебе біда. - Тоді гра без правил? — Я бачу, як у очах Тимура спалахує азарт.