Приємно, боголіпно. І тут як ножем по серцю різнуло. Дивиться цар-батюшка, а чорною плямою поля йде селянин із сохою і борозни кладе. Та добре б рівненько клав, симетричненько. Так ні! То між борознами більше відстань залишить, то менше, жодної системи. Вискочив цар батюшка з карети, просто на ходу від обурення. Ніжками тупцює, ручками сучить, вимагає своїх здібних привести до нього негідника селянина. Ті раді старатись, на конях на поле їдуть, мужика під білі ручки беруть, до батюшки цареві-ампіратору прямо підводять.